#нетількивишиванка Родинний еко-проект. Сорочка для бабусі.

 А тепер про головне! Важко повірити, але всі чотири роботи, які я сьогодні показала, пошиті з одного відрізу тканини! Про дівчачі сукні я розповіла в попередньому пості, вони пошиті з різницею в багато років з льону натурального кольору.  А от з другої половини відрізу я трохи «познущалася». Колись намагалася його відбілити, вимочувала в білизні, а в результаті отримала сірувато-бежевий колір з прожилками волокон льону, які не піддалися відбілюванню. На деякий час я відклала цю тканину, натхнення втратила надовго.

 Минулого року таки згадала про льон, вперше пофарбувала його навесні відваром цибулиння, який залишився після фарбування великодніх яєць. Колір змінився на краще,  але став нерівномірним і не зовсім той, що хотілося. Цього року я спробу повторила, але до відвару цибулиння додала ще пачку чаю. Спрацювало! Ніжний теракотовий відтінок приховав наслідки відбілювання, покращив стан тканини, надихнув на пошиття. От тільки саме в той час прийшло замовлення від дітей, тому від пошиття сукні я відмовилась, бо треба було з відрізу викроїти ще й штанці для онучка. Я вибрала модель сорочки, яку давно збиралася пошити, чим неабияк задоволена, бо вона вийшла дуже зручна! Її можна носити як сорочку, а можна як легкий літній жакет поверх топу. А ще вона пасує до картатого жакету, який я шила нещодавно. Особлива насолода – це поєднання з зеленими кюлотами, які пошиті два роки тому, і які я вибрала для фотосесії в природніх кольорах.

 Не впевнена, чи можуть ці вироби прийняти участь у флешмобі, бо назвати святковими їх не можна. Та я ризикну!) 

#нетількивишиванка