Джинсова класика у вельветовому варіанті.

 Добрий день!
 Бажання пошити джинсову куртку класичного крою було завжди, але братися за цупку джинсову бавовну було лячно, машинку шкода та і сумніви в бажаному результаті існували. Зовсім інша річ - вельвет. Любила його завжди, шила іноді, а відріз в пудровому відтінку давно чекав на поличці. Це не зовсім бавовняна тканина, є якийсь відсоток еластану. Форму тримає, хоча і не цупкий.
 Викрійку обрала з випуску Люблю шити. Не зовсім той крій, що мені бачився, тому довелося трохи помоделювати. Кокетку переда вкоротила по висоті, нижню частину порізала на косі деталі, кишеню перенесла вище, зменшила вхід в неї. На спинці теж зробила кокетку, трохи зкруглила її і нижню деталь спинки для кращої посадки. Рукави теж розрізала на дві деталі, сильно вкоротила, додала манжети. Підборт подовжила до плечових швів, він викроєний окремо. По низу куртки пришила планку. Власне, без змін залишилися лише комір і клапани кишень)  
 Для комфорту додала підкладку. Вона викроєна з двох чоловічих сорочок - ніжно оливкової ( сина ) і білої ( чоловіка ). Думала білими зробити лише рукави, як у чоловічих піджаках, але довелося і бокові деталі кроїти білими, інакше не вистачало. Нашивка теж від сорочки залишилася, органічно вписалася.
 Розмір викрійки - 38. Можна було і 36 брати, бо дуже вільний крій у куртки з журналу. Мені саме це і треба було, але просто майте на увазі.
 Ось і все. Отримала таку собі мінікапсулу з трьох пошитих речей і джинсів. Залишилося дочекатися тепла і ПЕРЕМОГИ!
 Дякую за увагу!