0

Сукня оздоблена кантом

  • автор: Ірина Щербань
  • дата: 27.05.2016
13
Поділитись:

Опис


#хочувжурнал
Сукня приталена зі спідницею А-силуету, оздоблена контрастним кантом, за викрійкою, придбаною на сайті журналу №5, 2016 р., модель 107. Доповнена жакетом-болеро за викрійкою моделі 124, №4, 2012 рік.
Як я спочатку зрозуміла, що на конкурс можна виставляти тільки щойно пошиті речі, з останнього 5-го номера, то вибрала одну з двох складних моделей, які є у цьому номері і позначені трьома кружечками складності. Так сказати, вирішила прийняти виклик, позмагатися. Але виявилося, що інші учасники виставляють на конкурс речі, пошиті і за другими, більш давніми номерами, то нічого, трохи  прийшлося напрягтися, із вільним часом були проблеми.) Напевно, комічно виглядае моя спроба скопіювати професійну модель (у моєму віці важко тримати форму))), задрапірувала фон червоною тканиною (щоб не зливався колір волосся зі шторами) і трохи стало схоже на сторінку з журналу. Моя "фотосесія"-це смішно, а от робота над пошиттям - це серьозно! Я дуже старалася, виконала все згідно викрійки та рекомендацій до шиття, без змін, у 44 розмірі. Доповнила сукню жакетом-болеро, (вже не для конкурсу, а для зручності та комплектності. Сподіваюся, жюрі це зарахує, як плюс. На жакеті тільки крильця над рукавами не пришивала, (вони для більш молодих).
Колись давно журнал проводив конурси, де потрібно було лише намалювати щось нове, якесь неординарне дизайнерське рішення придумати. Я теж брала участь, переводила на німецьку свій лист та відправляла його і малюнок до Німеччини, але звісно, не виграла, не тільки наша країна розповсюджувала журнал, то і претендентів теж було багато. Дуже хотілось би мені на цей раз виграти, можливо це останній шанс - "лебедина пісня", але молодим у нас кругом дорога і я звісно порадуюся за іншу людину, яка покаже дійсно хорошу роботу!

Захоплююся шиттям з дитинства, шию за викрійками журналу Burda з 90-х, зараз постійно купую або роблю підписку на цей чудовий журнал, а тепер і на сайті. Працюю директором туристичної агенції. Викрійки з журналу Burdastyle допомагають виглядати стильно, неординарно, яскраво і не тільки мені, а й моїм подругам та рідним, котрим я роблю неординарні подарунки - шию для них вбрання за викрійками, які ми вибираємо разом, переглядаючи мою колекцію журналів. Викрійки від burda точні, професійно підготовлені, найкращі! Дуже мені б хотілося прийняти участь у конкурсі, який проводить журнал, перемогти та з'явитися на його сторінках у вбранні, зшитому власноруч за його викрійками. Бажаю успіхів редакціїї журналу та сайту та подальшого процвітання.

Інші вироби користувача
+ коментувати

13 Коментарів

Дуже красива сукня і вдала модель, на мою думку. Я й собі додала в проект :) А що за матеріал Ви обрали?

Дякую, Світлано, за позитивну оцінку. Тканина - змішане волокно, натуральна,тонка шерсть з додаванням віскози, трохи "виграє" до подоби, як шовк, але важча і крихка, під праскою міняє колір і легко прасується, коли я її купувала, мені сказали, що італійська, я не повірила, звісно, але потім знайшла но кромці тиснення золотими буквами, дійсно! Італійська.)))

Ірино, щиро бажаю успіху! І сукня, і жакет з високим рівнем складності і таким же високим рівнем виконання. Колір вам дуже личить. Довжина сукні, форма - все бездоганно і елегантно. Для жінки-керівника дуже вірний вибір моделі.

Олено, мені, на справді, дуже важлива і дуже приємна ваша оцінка. Щиро дякую за це! Молоденькі дівчата, які захоплюються шиттям,(такою і я була колись) роблять правильний вибір, мають багато переваг перед іншими, але для багатьох з них - це тимчасовий епізод у житті. І лише ті, які пронесуть своє захоплення до кінця життя, здобудуть майстерність, відточуть свое почуття смаку, ті отримають масу заслужених компліментів, так необхідних кожній жінці! Сподіваюсь, до останніх можна віднести і мене. Моє хоббі, майже друга професія, в якій я, як риба у воді купаюся. Я коли довго не шию, в мене насправді "руки чешуться", а коли вже "дориваюся" до роботи, то просто млію від задоволення. Я ніколи не нервуюся при шитті, я насолоджуюся роботою. Іноді, мені як художнику у ві сні приходять вірші, або композитору музика, сняться нові моделі, або цікаві лінії крою. Тоді я просинаюся і швиденько замальовую, бо як і інші сновидіння вони забуваються. Напевно, я вибрала не ту професію, але вже пізно щось змінювати, чи не так? Як вважаєте?

Завжди повинно бути хобі (в словнику перевіряла, одна "б" :)). А якщо воно виконується професійно, то це взагалі щастя. Щаслива людина - щаслива країна :)

Дякую, Свето. Дійсно, дві "б" в слові хобі - це російською. А що до висловлювання, то в ідеалі це було б чудово, а в житті - філософія! :))

Ірино, непросте питання. Мудрі люди кажуть, що ніколи не пізно щось змінювати. Але варто все зважити. Адже окрім задоволення професійна діяльність має приности і стабільний дохід. Я, наприклад, маю натхнення шити лише для себе і своїх близьких:) Якось зрозуміла, що на замовлення шити не зможу, не моє. Мене в шитті найбільше захоплює етап проектування майбутньої речі і очікування результату. Якщо вигадую щось дуже цікавеньке, аж руки трусяться скоріше пошити))) Оцей творчий порив і допамагає здолати етап самого пошиття. Бо, відверто кажучи, конкретно швейні операції мене не так сильно захоплюють, я їх сприймаю як неминучий етап на шляху до бажаного результату.

Дякую за коментар. Так, зараз таке життя, що про доходи тільки й мови... :)

Все вірно, Олено! Після сорока щось змінювати в житті мало хто може наважитися. Але треба згадати Енне Бурду. Займатися редакцією журналу, як відомо, вона почала тільки після сорока. І прожила іще одне життя разом із своїм творінням, долаючи вісімдесятирічний барьєр! Чи це не приклад? Чи мали б з вами зараз таку чудову річ у руках, цей журнал, аби не її воля та наснага?
А я відкинувши "ложную скромность" про себе можу сказати, що вмію і можу робити все, що стосується створення одягу: малюю, маю масу ідей, конструюю та моделюю, також на манекені, роблю розкрій за викрійками та прямо по тканині, шию за всіма правилами шиття, можу шити на інших, часом навіть краще ніж на себе(примірка дає багато), знаю маркетингові ходи і навіть бухгалтерію. В мене таке відчуття, що настав час створити власний Будинок Моди. Діло стало за малим - знайти спонсора. Ау, хто шукає таланти? Я тут! :) "Крик вопиющего в пустыне"...

Енне Бурда - яскравий приклад, що надихає. Завдяки її творінню - журналу, я вже багато років сама створюю свій одяг. А тепер можу ще й реалізувати свої інші здібності, працюючи над перекладами для сайту. Тепер і я розумію, що і після 40 років життя може змінюватися і приємно дивувати:) Я відчуваю вашу впевненість в своїх силах щодо діяльності, пов'язаної з дизайном одягу. Можливо, тепер варто докласти зусиль до пошуку інвесторів.

Спасибо, что Вы Елена, мой единомышленник, как я думаю. Жаль только, что со спонсорами мы ходим разными дорогами, которые, к сожалению, с моими не пересекаются. :))

Ірино, як вам личить цей колір!!! З босоніжками і сумкою вийшов дуже романтичний і стильний образ. За відданість журналу і захопленню від мене великий респект, бо сама така. Не знаю, як у Вас, а ось у мене речі, пошиті ще в 90 -і, викликають посмішку, а іноді і сором. Бо не було техніки такої, як зараз, не було досвіду та і рівнятись було ні на кого, бо гарних речей в магазинах не знайдеш. Багато моїх подруг шили на той час, а зараз майже ніхто.... Тому жінки, які добре знають, чого хочуть, і можуть це зробити своїми руками завжди викликають велику повагу і натхнення. Бажаю Вам, Ірино, перемоги в конкурсі!

Классно, Лорка, что "рождённые в СССР" чувствуют друг друга как родные люди. Я глянула на ваши модели на форуме: вы такая молодец, такая классная, креативная, красивая, стройная, молодая, просто супер!
А что до конкурса, то видно - не судьба, как говорится: в другой раз!))))

Хіт продажу