Лялька мотанка

Привіт, любий Фотофоруме!

Принесла сьогодні Вам ляльку мотанку. Не просто ляльку, а народжене в муках творіння - спокутування промаху долі. Коротко кажучи, маю я склероза звичайного...

Розкажу. В понеділок поїхав мій чоловік до Одеси, та й доручив своїй вірній дружинонці придбати сувеніра для подарунку важливій йому людині за кордоном. Подарунка мала знайти душевного та символічного. Зупинились ми обоє на мотанці. Клялась мамою, що не підведу :) Роз"їхались, вірніше, роз"їхався чоловік до Південної Пальміри))).., а я й забула про свої обіцянки. Вчора телефонує мені коханий з дроги та й запитує про подарунок. Ох, люди добрі, посивіла я на півголови за ті дві хвилини розмови. Зізналась, що забула, але обіцяла залагодити..

От і понеслося. Вдень часу не було..На щастя, сестричка з нами була. От вона й бігала місцевими магазинами в пошуках стрічок, намистин та необхідних ниток. Увечері, намагаючись залагодити свій "зальот", ліпила пельмені для зустрічі чоловіка. Ліплю, а в голові мотанка образом Діви Марії перед очима стоїть, прастігоспаді...

Отже, десь о 12 ночі почала я ту мотанку ладнати. Вигорнула всі свої запасники із чергової "клаптевої" шафи. Тут мені і знадобився мій 12-річний досвід археологічних експедицій. І ще - боги, бережіть інтернет! Ніколи в житті не була я такою панічно-сконцентрованою.. Накопала, придумала щось собі в голові і на автопілоті вже ладнала свою панічну (акцент на слові "панічна") мотанку. Не сама ладнала, а фактично, разом із сетрою, яка марно намагалась поспати під "монотонний" стукіт машини у моїй "майстерні-кімнаті для гостей" :).

О 5:17 ранку закінчила шити мотанку. Ще хотіла керсетку червону оксамитову зладнити, та вже забракло часу і сил. Отак, без керсетки і поїхала моя мотанка до Європи у вінок із косички вбрана)).

Дякую всім, хто зазирнув!

Бажаю всім Миру та міцної пам"яті. Люблю!