Флешмоб Мій перший номер Бурда 3/1989
Опис
Всім доброго дня. Це мій перший журнал .Його мені .як тоді казали , дістала мама за , на той час ,просто за якісь шалені гроші. Саме з пошиття маленьких одежинок для донечки ,почалось моє захоплення шиттям. І , мабуть, я справжня фанатка , бо мені подобаються всі журнали,і старі ,і нові.Донечка мені каже ,що на дворі 21 сторіччя і треба купувати єлектронні викрійки ,бо мені вже просто складати ніде нові примірники,але я досі так люблю коли виходить новий журнал.гортати сторінки і будувати плани)
Коментарі (6)
Увійдіть, щоб залишити коментар.
Таню, ви не уявляєте, яку хвилю ностальгії викликали вашим фото с журналом) Цей номер мені давали "напрокат". Окрім іншого я шила собі з нього отой рожевий костюм - жакет із бермудами. Носила кілька років. А цими бермудами у 1990 р. просто таки шокувала деяких містян) Тоді до такого фасону у нас ще не звикли.
Так ,цей костюмчик пошили майже всі подружки, такий він був популярний.В мене він був темно-блакитний і я з пошиттям майже сама впоралась)І ще пуловер-кармен,це був просто хіт
Я теж цей номер памятаю, у мене такого не було, брала у знайомої; рожевий костюм так і не пошила, а як же ж хотілося: я з нього очей не зводила!
В мене довго був один цей журнал , а мені так подобався анонс наступного.Тому так рада , що зараз Бурда такаж гарна , але не така недосяжна , як раніш
Здається, саме з цього номеру я шила напівкомбінезон сину, що на фото в моєму пості для флешмобу! Дуже вдалий номер! По супер-викрійці колись разом з подругою за день пошили їй сукню з тканини, подібної до марлівки))) А тоді ж нормальних тканин майже не було, а нам студенткам хотілося бути модними.))
Так , тканинку купити -то була не менш проблема ,ніж дістати викрійку.Ще маю великий досвіт у фарбуванні білого полотна у різні кольори і як "варити" джинсу